Олександр НЕКРОТСпроба реабілітації фашистів і їхніх пособників не може бути внутрішньою справою окремих держав.
"Сьогодні, як у 1941-1945 роках, є тільки ми і вони - цивілізація і дикість, культура і варварство, наше завдання зберегти цивілізацію для наших нащадків у прийдешні століття".
Ці слова належать міністру освіти і науки України Дмитру Табачнику, а сказав їх доктор історичних наук виступаючи вчора, 8 квітня, на Міжнародній конференції "Перемога над фашизмом у 1945 році, її значення для народів СНД і світу" в Москві.
Науковець зауважив, що в 1941-1945 роках не могло існувати будь-якої третьої сили, котра воювала водночас і проти гітлерівського рейху та його сателітів, і проти антигітлерівської коаліції. Всі бої велися між цими двома сторонами, і хто не був на боці останньої, той бився проти неї.
Таким чином, пособництво гітлерівцям не можна вважати "боротьбою за свободу".
І спроби реабілітувати колабораціоністів гітлеризму Степана Бандеру, Романа Шухевича, Ярослава Стецька та інших націоналістів, зробивши з них "борців за волю України" - на переконання Дмитра Табачника, є вкрай небезпечним шляхом, котрий веде простісінько до кінцевої політичної реабілітації фашизму:
"Якщо сьогодні визнати, що з якихось високих і патріотичних переконань можна було стати союзником Гітлера, що існують цілі, які виправдовують заздалегідь сплановане нищення мирних громадян на основі расової, національної, політичної належності, то зовсім не важко заявити, що Гітлер був усього лише однією з воюючих сторін і діяв у рамках властивій війні жорстокості", - сказав історик.
Д.В. Табачник констатував, що треба бути вкрай упередженим, аби не відрізняти оборону від нападу і заздалегідь спланованого нищення за національною ознакою мільйонів мирних жителів.
"Здавалося б, я озвучую прописні істини, але саме їх намагаються забути ті, хто намагається реабілітувати колаборантів - службовців допоміжних поліцейських формувань на окупованих гітлерівцями територіях, солдатів дивізії СС "Галичина", сформованої на Західній Україні, або прибалтійських легіонерів СС. Це адепти цих формувань намагаються поставити знак рівності між агресором та жертвою агресії і видати своє пособництво гітлерівцям за якусь природну боротьбу за свободу", - наголосив науковець-міністр.
Отаке-то, Читачу.
Є ми - ті, хто святкуватиме 9 Травня 65-ту річницю Перемоги країн антигітлерівської коаліції над гітлеризмом, а якщо відверто, то нашого народу у Великій Вітчизняній війні.
І є вони - ті, хто вважає, що для українців ніякої Перемоги не було: була, мовляв, заміна одного окупанта іншим; і при цьому їхні Герої України Бандера і Шухевич не спільники першого окупанта, а борці за волю і незалежність Неньки.
На чиєму боці Ви, Читачу - нашому чи їхньому?
Організаторів правдивої виставки "Волынская резня – польские и еврейские жертвы ОУН-УПА" чи правонаступників оуно-упівських головорізів, які влаштували в Українському домі акцію протесту?
"Якщо сьогодні визнати, що з якихось високих і патріотичних переконань можна було стати союзником Гітлера, що існують цілі, які виправдовують заздалегідь сплановане нищення мирних громадян на основі расової, національної, політичної належності, то зовсім не важко заявити, що Гітлер був усього лише однією з воюючих сторін і діяв у рамках властивій війні жорстокості", - сказав історик.
