Остап АНАТОЛЬСЬКИЙ, Олександр НЕКРОТ, газета "Резонанс"
Інспектор по роботі з населенням і громадськими формуваннями сектору дільничних інспекторів міліції Старовижівського РВ УМВС України у Волинській області капітан міліції Наталія Осійчук – постать, з якою читачі газети "Резонанс" уже давно знайомі. Щоправда, заочно – за публікаціями про діяльність старовижівської міліції, в яких часто-густо підіймаються теми, однаково актуальні для будь-якого населеного пункту і/або міськрайоргану внутрішніх справ: імідж міліції і її матеріально-технічне забезпечення, шахрайства, насильство в сім’ї та багато-багато іншого. Гадаємо, всій читацькій спільноті волинської правової газети буде цікаво ближче познайомитися з нашою дописувачкою і дізнатися про її службу в органах внутрішніх справ та трошки про особисте життя…
Краще вважатись "лошарою", ніж скоїти злочин
 Кореспондент "Резонансу" прибув до Старовижівського райвідділу УМВС саме в той момент, коли інспектор по роботі з населенням та громадськими формуваннями сектору ДІМ Наталія Осійчук проводила День відкритих дверей. В гостях у працівників органів внутрішніх справ побували студенти другого курсу Старовижівського професійно-технічного ліцею №26 і їхній майстер виробничого навчання Андрій Демчук.
Наталія Миколаївна виступила перед юнаками з лекцією про адміністративну та кримінальну відповідальність. Зокрема наголосила, що після того як українські можновладці визнали пиво та "слабоалкоголку" алкогольними напоями, їх продаж неповнолітнім і вживання останніми у громадських місцях стали адмінправопорушеннями. Не варто забувати і про те, що 16- чи 17-річний хлопець, який іде по вулиці з пляшкою пива та цигаркою, подає надто поганий приклад учням молодших і середніх класів загальноосвітніх шкіл.
 Опісля Наталія Осійчук навела приклад героїні власної публікації в газеті "Резонанс" "Ольки Золотої Ручки", яка не вірила, що їй доведеться відповідати за крадіжки, сміялася в очі міліціонерам, а коли після умовного засудження і нової крадіжки набув чинності вирок і довелося сідати в тюрму, – гірко плакала. Інший неповнолітній, житель села Любохини, брав спершу чужий мопед, а потім і мотоцикл "просто покататись", але, попавшись в руки правоохоронцям, мусив за всією строгістю Закону відповідати за угон. Не забула Наталія Миколаївна й зауважити, що особа, яка всього-навсього "стояла на шухері", є таким самим співучасником крадіжки, вчиненої групою осіб, як і ті, хто залазив у приміщення і брав чуже. І наголосити, що злочин є скоєний групою вже тоді, якщо співучасників є лише двоє. І попередити, що не дай Боже юному громадянину сильної статі отримати судимість – не візьмуть в армію, а не відслужиш в армії – важко, навіть неможливо буде влаштуватися на хорошу роботу.
– …Краще хай вас вважають... як це у вас називається?
– "Лошарою"! – підказують хлопці.
– "Лошарою" – треба ж, яке нове слово! – тільки не йдіть красти, – щиро, як мати, говорить Наталія Миколаївна неповнолітнім. – Скажіть, що не маєте часу або живіт заболів...
 А після лекції хлопці мали можливість потримати в руках навчальну зброю – справжні пістолет та автомат, а також спецзасоби – наручники і кийок, приміряти бронежилет і шолом та сфотографуватися з усім цим на пам'ять. При цьому двоє хлопців знехтували попередженням не надівати наручники – і мусили спускатися на перший поверх до чергової частини, щоб їхні руки роз’єднали хоча б там...
Колись вела у школі уроки, зараз – читає лекції
Коли юні гості вийшли з райвідділу, пані Наталія розповіла журналісту про свою міліцейську долю. З її слів, пішла на службу в органи внутрішніх справ тому, що хотіла захищати добропорядних громадян від злочинців, допомагати людям. Здобувши неповну середню освіту в рідному селі Залюття, закінчила Луцьке педагогічне училище, після чого одразу зробила спробу вступити до закладу системи МВС. Два роки пропрацювала у Старій Вижівці вчителькою молодших класів, а потім нарешті стала курсантом Львівського університету внутрішніх справ. Після навчання потрапила на роботу у слідство, а через два роки, у 2001-му, перевелася на нинішню посаду.
 Варто одразу зазначити, що Дні відкритих дверей на зразок того, який проводився у Старовижівському РВ УМВС 4 березня нинішнього року, передбачені відповідними вказівками. А школярам і студентам закладів профтехосвіти завжди цікаво побувати у службових приміщеннях відділку міліції, потримати в руках справжню зброю та спецзасоби.
Наталія Миколаївна також постійно виступає з лекціями по школах. Намагається, щоб її виступи були якомога цікавішими. Наприклад, розповідає не лише про адміністративну і кримінальну відповідальність за вживання і збут наркотиків, а й про те, наскільки шкідливими вони є для організму, одразу наводить конкретні приклади. У самої працівниці ОВС двоє дітей шкільного віку: Іванка навчається в шостому, Артем – у третьому класі. До речі, чоловік – Геннадій Йосипович Осійчук – також служив у міліції, рік тому пішов на пенсію з посади начальника СДІМ Старовижівського РВ УМВС.
Практика свідчить Наталії Миколаївні, що у виховній роботі з дітьми сім’я, школа і міліція мають працювати в одному напрямі, інакше позитивний ефект малоймовірний. Скажімо, якщо малолітньому курцеві мама сама купує цигарки, то школа і міліція навряд чи зможуть допомогти йому позбутися шкідливої звички.
Окрім профілактики злочинів та правопорушень, капітан міліції паралельно веде в школах і профорієнтаційну роботу – розповідає про можливість піти на навчання у навчальні заклади системи МВС і стати працівником міліції.
Районна влада не заохочує, а вартові порядку працюють
Також інспектор по роботі з населенням і громадськими формуваннями сектору ДІМ зазвичай присутня на сходах селян, сесіях сільських рад. Скажімо, нещодавно в селі Синове розглядали роботу дільничного інспектора міліції і Варти порядку...
Наталії Миколаївні і як офіцеру міліції, відповідальному за роботу з громадськими формуваннями, і як людині прикро, що для старовижівських вартових порядку немає ніякого матеріального заохочення. Міліція щороку просить районну раду передбачити на це бодай якісь кошти, проте за результатами голосувань за районний бюджет у ньому на це щороку – нуль. Навіть незважаючи на те, що всі штрафи, які накладає дільничний інспектор міліції за правопорушення, скоєні жителями того чи іншого села, йдуть до бюджету відповідної сільської ради, – і з цих коштів на Старовижівщині теж чомусь ні копійки не дають на заохочення громадських помічників дільничних.
Проте вартові порядку в районі все одно працюють – не за гроші, а за совість. У районі 215 членів Варт порядку, з них 18 громадських помічників дільничних інспекторів міліції. Особливо істотну допомогу працівникам міліції вони надали під час нещодавніх президентських виборів. Мабуть, цивільні громадяни самі отримують велике моральне задоволення від свого посильного внеску в охорону правопорядку. Адже й атестованим працівникам ОВС приємно, коли люди дякують їм за роботу і/або за уважне ставлення до звернень громадян…
Добре, що підказують теми, а погано, що підганяють
 Читачам "Резонансу" відоме ім'я Наталії Осійчук як постійної дописувачки нашої газети – автора багатьох цікавих публікацій про роботу міліції. Як з'ясував наш кореспондент, ще у школі наша героїня любила писати твори. А з 2001 року співпраця із ЗМІ стала входити до її службових обов'язків. Відтоді і друкується весь час у районній газеті.
Окрім того, що пані Наталії дуже подобається працювати в чоловічому колективі, капітан міліції щиро шанує саме колег по сектору – дільничних інспекторів міліції – за їхню службу, котра воістину відпочинку не знає. Проте висвітлює не тільки їхню роботу, а всього райвідділу – постійно ходить по службах і запитує, в кого що є цікавого. А іноді їй і самій пропонують хороші теми – тобто співпраця з розкривачами злочинів і розслідувачами справ у "газетчика в погонах" налагоджена добре. Незручності ж у журналістській діяльності полягають у тому, що, на жаль, в райвідділі на весь сектор ДІМ є лише один комп'ютер. Можна собі уявити, наскільки непросто написати хорошу статтю, коли тебе весь час підганяють – звільняй комп швидше... І все ж Наталія Миколаївна встигає вельми широко висвітлювати роботу райвідділу в районній та обласній газетах, а зрідка ще й пише в районку і не про діяльність міліції.
Ще раз поздоровляємо Осійчук Наталію Миколаївну з 8 Березня, зичимо міцного здоров'я, сімейного щастя та нових звершень у службовій діяльності… і, ясна річ, чекаємо на нові цікаві статті.
|
