Патрульна служба - це постійний рух. Миколі Пелюху подобається
Юлія ЛОКОТЬКО, ВЗГ УМВС України у Волинській областіВ органах внутрішніх справ працює багато працівників, які займаються кожен своєю роботою. Оперативники розкривають злочини, слідчі розслідують усі обставини їх вчинення, дільничні інспектори відповідають за порядок на території, яка за ними закріплена, а за охорону громадського порядку несуть відповідальність насамперед співробітники патрульної служби.
Якщо у когось закралась думка, що бути, як кажуть, "пепеесником" - легко, то це хибні домисли. Адже заради боротьби з вуличною злочинністю патрульні постійно ходять у "піші" патрулі. Вони працюють ночами, коли усі інші мирно відпочивають, але незважаючи на це інспектору патрульної служби Ківерцівського РВ УМВС України у Волинській області старшому сержанту міліції Миколі Пелюху його робота подобається. На посаді патрульного інспектора Микола уже рік. Та почав жити, як людина у погонах, ще змалку. Його батько теж працював у міліції. Пригадує, що робота забирала у батька багато часу, але попри все мама завжди підтримувала його вибір та позитивно ставилась до правоохоронних органів. Вийшло так, що ще зовсім маленьким хлопчиком Микола познайомився зі службою і йому це подобалось. Після закінчення школи майбутнього правоохоронця призвали до Збройних сил України. Служив в Донецьку у внутрішніх військах. Розповідає, що в армії такого не було, як в серіалах, щоб солдати від призову до дембеля пробули у частині. Перед ними ставилось завдання охорони громадського порядку і потрібно було ходили у "піші" патрулі вулицями міста. Крім цього, як пригадує Микола, дуже часто доводилось конвоювати засуджених у СІЗО та місця позбавлення волі. Але справа в тому, що їздили не у межах Донецька, а до інших областей: "Ми приїздили з чергового конвою та на наступний день знову їхали, причому наші виїзди затягувались не на день, а на тижні". Після проходження служби в армії, як не дивно, Микола Пелюх, як і багато його армійських друзів, вирішив продовжити військове життя та пішов працювати за контрактом до військової частини внутрішніх військ МВС України у Луцьку, адже родом саме звідти. Основним завданням було супроводження засуджених. За контрактом Микола працював п’ять років. Та по сплину цього часу вирішив, що потрібно будувати кар’єру, і прийняв рішення, за батьківським прикладом, присвятити життя служінню в органах внутрішніх справ. Для цього йому знадобилося пройти навчання в Училищі професійної підготовки працівників міліції, яке знаходиться у селі Сокиричі Ківерцівського району. Там навчився усього необхідного, щоб стати інспектором патрульної служби: вмінню нестандартно діяти у складних ситуаціях, фізичній загартованості працівників, тактиці несення служби і затримання злочинців та першочерговим діям несення служби на місцях вчинення злочину. Тільки після цього приступив до роботи. - Ми заступаємо у патруль з сьомої години вечора до третьої ранку, - розповідає Микола Пелюх. - Наше завдання забезпечити громадський порядок у Ківерцях. Серед буднів у місті зазвичай спокійно, але у вихідні та свята все навпаки. Люди відпочивають, перехиляють не одну чарку горілки. У захмелілому стані де в кого з’являється бажання показати свою силу, мовляв, я такий "крутий", що зможу побити будь-кого. У кожного свої способи вирізнитись поміж інших. У випадках бійки наше завдання негайно її ліквідувати, а при умові, що не можемо справитись самі, оскільки в основному ми патрулюємо по два чоловіка, то викликаємо оперативну групу. Патрульний розповідає, що навіть при малій кількості працівників, вони докладають усіх зусиль на боротьбу з вуличною злочинністю. Для Миколи Пелюха головним є бажання постійно бути у русі. Адже за час служби в армії, потім у внутрішніх військах - звик до цього. Микола не сидить на місці й у вільний від роботи час, а їздить на полювання. Справді, увійшовши до кабінету, в якому готуються до патрулювання інспектори, відразу впадають у вічі чисельні мисливські трофеї. Одразу зрозуміло, що хтось із патрульних сильно захоплюється цією діяльністю. Як виявилося, полюбляє це діло саме герой нашої розповіді. Тільки-но випадає вихідний, він відразу збирає усе необхідне оснащення, друзів або колег і вирушає за новою здобиччю. А коли не має змоги викроїти для цього вдосталь часу, змінює рушницю на вудочку і вирушає на риболовлю. Робота патрульної служби не офісна, це, як кажуть, не папірці перебирати, але попри все Миколі подобається. Він удосконалює свої вміння та знання у цьому напрямку. Навчається в Одеському університеті внутрішніх справ і планує на майбутнє досягти якомога більших успіхів у службі.
