Мати ледь не позбавила життя 4-річного сина, бо... той її дратував
Юлія СІЛІЧ, ВЗГ УМВС України у Волинській областіДнями до чергової частини Луцького міськвідділу УМВС надійшло повідомлення з обласної дитячої лікарні про те, що каретою "швидкої допомоги" до них доставлено 4-річного хлопчика з численними ушкодженнями черевної частини тіла. Дитину госпіталізовано до реанімаційного відділення та проведено термінову операцію. Лікарі констатували факт розриву у малечі підшлункової залози. Як з’ясували правоохоронці, винуватцем таких подій є рідна мати хлопчика.
Старший слідчий Луцького МВ УМВС України у Волинській області капітан міліції Володимир Антонюк розповідає, що того дня 26-річна Ірина А. – мати маленького Вадима, як годиться, зранку збирала дитину до спеціалізованої школи-інтернату (хлопчик хворіє на дитячий церебральний параліч). Перебуваючи в стані роздратованості, вона завдала малому двох ударів ліктем нижче живота. Від нестерпного болю хлопчик почав плакати та жалітися. Однак горе-мати навіть не звернула на це уваги і відвела Вадима до школи.
Приблизно через годину до Ірини зателефонували вихователі з інтернату та повідомили, що хлопчик погано себе почуває – постійно виділяються рвотні маси, паморочиться голова; Вадим плаче і "хоче до мами". Вихователі прохали матір забрати дитину і відвезти до лікарні. Та Ірина проігнорувала і їхнє звернення. Тільки ввечері, близько восьмої години матір спромоглася викликати "швидку допомогу". Хлопча госпіталізували до лікарні.
– Хлопчик поступив до нас у дуже важкому стані, – розповідає завідувач відділення анестезіології Волинської обласної дитячої лікарні Олег Тацюн. – Терміново було проведено операцію. У Вадима – розрив підшлункової залози. Хлопчик досі перебуває у реанімаційному відділенні. Стан – важкий, але стабільний.
Лікарі також розповіли, що якби не хірургічне втручання медиків, дитина могла б навіть померти.
При затриманні Ірина вела себе досить спокійно, – одразу розповіла усі подробиці свого нелюдського вчинку. Пояснила, що побила сина, бо той її роздратував своєю поведінкою. На скиглення не звертала уваги, оскільки вже не вперше застосовувала до малого фізичне насильство (що викликає жах). Злякалась лише тоді, як Вадим почав постійно блювати і прохати про допомогу. Тільки потому й зателефонувала лікарям.
За словами слідчого, Ірина перебуває на обліку у психіатричній лікарні. Раніше проблем із законом не мала, хоча зловживала спиртним та вела розгульний спосіб життя. Наразі перебуває у шлюбі з громадянином Грузії. Батьком Вадима є зовсім інший чоловік. Крім того, Ірина має доньку – 5-річна дівчинка наразі перебуває у Санкт-Петербурзі на вихованні у своєї тітки, яка намагається вилікувати її від тієї ж хвороби, що й у Вадима, тобто ДЦП. Якби не родичка, то хто зна, яка біда могла спіткати малу у рідної матері.
Рік тому органи опіки і піклування уже зверталися до суду із проханням позбавити горе-матір батьківських прав. Та "феміда" стала на бік Ірини. Остання обіцяла доглядати сина належним чином, лікувати та утримувати. Але, як бачимо, натомість ледь не позбавила його життя.
Наразі жінка перебуває у Луцькому СІЗО №2. Проти неї порушено кримінальну справу за ч.1 ст.121 Кримінального кодексу України (Умисне тяжке тілесне ушкодження), що передбачає позбавлення волі строком до восьми років.
Дізнавшись про такий випадок, мимоволі задаєш собі питання, чим же могло заважати таке безпорадне дитя, щоб із ним так жорстоко повелися? Як можна бути жорстокою з тим кого любиш? Чи це допустимо? Достатньо поставити себе на місце того кого б’ють і подумати: а чи мені було би добре якби на мене підносила руку людина, яка мене любить і яку я люблю? Я думаю, кожен дорослий скаже, що ні. Ну, окрім відомої всім категорії людей...
