Кому заважала Чорноряба, або Як заробляли гроші буцинські хлопці
Кожна людина шукає себе в якійсь справі. Одні працюють у державних установах, в інших душа лежить до сільського господарства, а окремі обрали шлях фермерства. Так і житель села Буцинь Старовижівського району Петро Бірук вирішив стати фермером. Взявши в оренду поблизу села 30 гектарів землі, на якій розташовані різні господарські приміщення, закупив декілька племінних корів, овець та свиней. На те, щоб випасати корови, не став наймати пастуха, а просто щоранку приїздив на пасовище і припинав кожну на ланцюг. А вже ввечері, близько 20-ї години, корови заганялись до корівника і всю ніч охоронялися сторожовою охороною. Ось тільки біда: 15 вересня, приїхавши в своє господарство, не дорахувався однієї телички. Запідозривши, що вона вирвала штир і пішла в ліс, вирішив подивитись, куди вона зникла. Відійшовши в ліс на метрів 200, натрапив на сліди крові та нутрощі корови. Зрозумівши, що діло нечисте, зразу ж зателефонував у міліцію. Перераховуючи професії, забула іще сказати, що є люди, які займаються крадіжками. Саме серед них, на нещастя Петра Петровича Бірука, і виявилися його односельчани Богдан та Іван 1988 та 1987 р.н. Вони мали необережність 15 вересня 2009 року близько 11-ї години повертатися з рибалки і якраз проїздити поряд з коровами, які спокійно випасалися на пасовищі. Не маючи ніякого заробітку, хтось один з них, уже по приїзді додому, запропонував викрасти якусь корівку, зарізати і продати, щоб заробити грошей. Домовившись, що ввечері зустрінуться і візьмуть з собою ножі, кожен пішов у своїх справах. Іван, повважавши, що ножа буде замало, прихопив з дому ще й кувалду. Все це склав у власний автомобіль і, заїхавши до Богдана, який взяв аж 2 ножі, помчали у пошуках пригод. Ці пригоди не забарились, адже неподалік села побачили теличку, яка паслась прип’ята біля самого лісу. Поставивши автомобіль серед дерев, пішли до рябої. Вийнявши штир із землі, погнали її до автомобіля. Прив’язавши цим же ланцюгом тварину до дерева, хто кувалдою, а хто ножем нанесли їй декілька ударів. Вийнявши нутрощі телички, тушу повантажили в багажник і поїхали подалі в ліс. Вже там відрізали голову та облупили шкіру, які заховали під листя. Розрізавши тушу на чотири частини, знову завантажили все це в багажник автомобіля і повезли в Стару Вижівку здати м’ясо та отримати гроші. З цією тушею їм довго довелось повозитись по селищі, позаяк ніхто не хотів її брати, оскільки вона вся була в піску і втратила товарний вигляд. Побачивши, що не вдається ніде «проштовхнути» м’ясо та розсердившись на весь світ, поїхали в напрямку Буцина. Не доїжджаючи декілька кілометрів, з’їхали у ліс, де викинули тушу на землю і роз’їхались по домах. Сліди злочину – ножі та багажник автомобіля – були ретельно помиті вже на другий день. «А вже згодом до мене приїхали працівники міліції і почали розпитувати про теличку. Звідки вони дізнались про це, мені невідомо», – говорить Іван. Після отриманого дзвінка в міліцію про зникнення корови в селі Буцинь працівникам карного розшуку знадобилось лише кілька днів, щоб установити осіб, які вчинили даний злочин. А крім того, один з ножів, який із собою прихопив Богдан, виявився холодною зброєю, яку, згідно із Законом України, заборонено носити та зберігати, що потягло ще на одну статтю Кримінального кодексу. В скоєному злочині обоє чистосердечно розкаюються і обіцяють, що таке більше ніколи в їхньому житті не повториться. А ще просять не садити їх в тюрму і обіцяють відшкодувати потерпілому всі збитки, хоч останній ще не визначився з сумою нанесених йому моральних та матеріальних збитків. Інспектор по роботі з населенням та громадськими формуваннями Старовижівського РВ капітан міліції Наталія ОСІЙЧУК
Кожна людина шукає себе в якійсь справі. Одні працюють у державних установах, в інших душа лежить до сільського господарства, а окремі обрали шлях фермерства. Так і житель села Буцинь Старовижівського району Петро Бірук вирішив стати фермером. Взявши в оренду поблизу села 30 гектарів землі, на якій розташовані різні господарські приміщення, закупив декілька племінних корів, овець та свиней. На те, щоб випасати корови, не став наймати пастуха, а просто щоранку приїздив на пасовище і припинав кожну на ланцюг. А вже ввечері, близько 20-ї години, корови заганялись до корівника і всю ніч охоронялися сторожовою охороною. Ось тільки біда: 15 вересня, приїхавши в своє господарство, не дорахувався однієї телички. Запідозривши, що вона вирвала штир і пішла в ліс, вирішив подивитись, куди вона зникла. Відійшовши в ліс на метрів 200, натрапив на сліди крові та нутрощі корови. Зрозумівши, що діло нечисте, зразу ж зателефонував у міліцію.
