Валерій ЧИПИНЮК: "Моя професія – це все моє життя!"
Ірина НОВОСАД, ВЗГ УМВС України у Волинській областіКоли мова заходить про роботу дільничного інспектора міліції, то мимоволі пригадуються старі добрі радянські фільми про повсякденні труднощі, з якими зіштовхуються працівники органів внутрішніх справ практично щодня. Екранізовані образи правоохоронців і сьогодні мають своїх реальних прототипів, які добре знають, що хороший міліціонер повинен не втратити довіри своїх співгромадян, заслужити авторитет і їхню повагу, за рахунок власної порядності й на прикладі особистих вчинків підтримувати з ними нормальні стосунки.
Дільничний інспектор міліції – це саме та людина, яка неодмінно має враховувати усі настрої населення, це саме той "буфер" між правоохоронною системою та громадянами, який добре розуміється на проблемах двох сторін, це саме той центр, куди надходить безліч інформації, котра згодом допомагає підтримувати належний стан правопорядку. У Камінь-Каширському РВ УМВС України у Волинській області є міліціонер, який без зайвого перебільшення володіє усіма вище переліченими якостями. Валерій Чипинюк вже 16 років працює на цьому поприщі, тому можна лише уявити, яким неоціненним скарбом є його професійний досвід, секретами якого він охоче з нами поділився.
– Що для вас означає професія "дільничний інспектор міліції"?
– Це вже не професія, це просто все моє життя. Аж з молодих років, можна сказати, я живу лише цим.
– І що, жодного разу не виникало думок покинути цю непросту роботу?
– Звичайно, було декілька критичних моментів, проте вони швидко минали. Сьогодні всім тяжко, адже живемо не в легкий для нашої країни час. Однак я ніколи на долю не жаліюся, я ж навпаки маю переконати всіх, хто поряд, що все буде і є добре.
– Чи є у вашій службовій кар’єрі злочини, які довелося розкрити цікавим способом?
– Нестандартні ситуації трапляються часто. Пригадую, декілька років тому був зі мною такий випадок. Є у нас у районі таке село Малі Голоби. Там було скоєно вбивство людини. Ми одразу приїхали зі слідчо-оперативною групою на місце пригоди. Пам’ятаю, ще снігу тоді нападало так багато, а мобільний зв’язок був не дуже якісним. Тому відразу було складно зорієнтуватися, з чого починати пошуки вбивці і куди йти в першу чергу.
Проте мені допоміг випадок: наш черговий автомобіль проломився на льодові, і я пішов на дорогу, щоб піймати якесь авто та доїхати до сільського голови. Аж раптом із-за зупинки, де я стояв, виходить молодий хлопець. Він мене побачив і відразу назад сховався. Стало зрозуміло, що йому є що приховувати, і я пішов за ним. Питаю: "Ти хто такий? Звідки і куди йдеш? Нашо ти чоловіка вбив?" Хлопець стояв мовчки. Я продовжив далі розпитувати: "Показуй руки, – кажу. – А чого це у тебе кров на руках?" Справді – між пальцями у незнайомця були сліди крові, хоча одяг був повністю чистим. Хлопець почав виправдовуватися, мовляв, з носа кров йде, але я відразу його оглянув і знову кажу, що, певно, то ти вбивця. Ось тут він мені розповів усю правду. Виявилося, що злочин скоїв його знайомий, який той момент якраз збирався тікати з села. Ми з колегами часу не гаяли, швиденько приїхали до вказаної хати, звідки вже одягнений виходив справжній вбивця. Чоловікові діватися вже було нікуди і він зізнався у скоєному. Ось так нам пощастило розкрити вбивство десь за 15-20 хвилин.
– Ви керуєте своїм "кущем" дільничних інспекторів. Чому ви їх навчаєте?
– Що потрібно завжди виконувати вказівки керівництва та вчасно реагувати на заяви громадян. Крім того, завжди реагувати на будь-яку інформацію, дзвінки, чутки, адже згодом це може допомогти у розкритті якогось злочину. Також особливу увагу звертаю на роботу з людьми. Якщо до вас прийшов громадянин, то його треба вислухати і знайти шляхи, щоб максимально вирішити проблему заявника.
Та на першому місці – професійність. Поки від районного центру до села на місце злочину доїде слідчо-оперативна група, то дільничний інспектор міліції повинен вже максимально зібрати інформації та підготувати місце пригоди до приїзду своїх колег.
– Як ви вибудовуєте стосунки з громадянами, адже інколи до правоохоронців люди ставляться упереджено?
– Бояться та не люблять міліції злочинці та правопорушники: сімейні дебошири, лісокрадії, хулігани, любителі алкоголю. Однак у селі таких людей, на щастя, не так багато. Якщо людина нічого протизаконного не вчинила, то й ставлення у неї цілком нормальне. Хоча є інша проблема – сьогодні сільське населення практично без роботи, тому особливо молодь шукає собі недобрих розваг.
– Якими рисами характеру повинен володіти дільничний інспектор міліції?
– Він ніколи не має гарячкувати, повинен бути стриманим, продумувати свої дії, коли потрібно зберігати спокій, а коли проявити характер. Одним словом, потрібно поводити себе відповідно до ситуації. Адже ніколи не знаєш, як діятиме злочинець, а до райвідділу 40 чи 50 кілометрів, тому підмогу доведеться трохи зачекати. Ось так і "воюємо" з правопорушниками сам на сам. Звичайно, нам допомогають сільські голови, громадські помічники та самі громадяни. Сподіваюсь, що ми й надалі знаходитимо спільну мову та будемо працювати на забезпечення громадського порядку.
