Миротворцю з Волині у Косово було жарко в усіх значеннях
Інспектор з бойової і спеціальної підготовки роти міліції особливого призначення "Беркут" УМВС України у Волинській області молодший лейтенант міліції Андрій Сидорчук рівно один рік – із 20 грудня 2007-го по 20 грудня 2008-го – ніс службу у складі миротворчого контингенту ООН на території колишньої Югославії. Він був свідком проголошення незалежності Республіки Косово і виявився учасником останньої миротворчої місії в цьому регіоні. З нагоди 15 лютого – Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав – кореспондент "Резонансу" попросив Андрія Володимировича поділитися спогадами про перебування в чужій країні, а також коротко розповісти про свою службу в органах внутрішніх справ України.
Служити в міліції Андрій Сидорчук виявив бажання одразу після строкової у Збройних силах, яку проходив у місті Рівному у військовій розвідці. Солдати багато займались фізичною та вогневою підготовкою, що неабияк згодилося в подальшому. Демобілізувавшись, Андрій пройшов навчання у Волинському училищі професійної підготовки працівників міліції, після чого у 2003 році був призначений на посаду помічника дільничного інспектора міліції СДІМ Турійського райвідділу УМВС. Пропрацювавши там півроку, зумів перевестися в "Беркут" на посаду міліціонера-піротехніка, а звідти у 2006 році – у відділ швидкого реагування "Сокіл" УБОЗ УМВС, де служив помічником оперуповноваженого. Саме звідси й вирушив у "гарячу точку" планети – до Косово. Про службу в миротворчому контингенті ООН у цьому регіоні Андрій Сидорчук уже знав із розповідей товаришів, які встигли там побувати. Чи доречний у даному випадку вислів "Краще один раз побачити, ніж сто разів почути?" І так і ні: з одного боку, про своє рішення поїхати до колишньої Югославії нинішній офіцер міліції нітрохи не шкодує, з іншого – прослужити рік це не "один раз побачити", а за вказаний період траплялося всяке. За словами Андрія Володимировича, з України в Косово перебувало загалом 115 осіб, які несли патрульну службу, і 40 кінологів. До обов'язків патрулів входили насамперед охорона VIP-персон, приміщення суду в місті Мітровіца, охорона громадського порядку під час футбольних матчів, концертів та інших масових заходів. Окрім того, українські миротворці проводили постійні спільні заняття з колегами із Польщі, Німеччини, Румунії, Пакистану. Спілкуючись через перекладачів, обмінювалися досвідом. Служба була по-справжньому небезпечною і пов'язаною з постійним ризиком для життя. Миротворців могли закидати гранатами, відкрити по них стрільбу. Напасти могли як албанці, так і серби – дивлячись на якій території. На кожне завдання доводилось виїжджати у бронежилеті й касці; безумовно, при собі були пістолет та автомат. Найдужче запам'яталися Андрію Сидорчуку, безперечно, справжні бойові дії, в яких довелося брати участь 17 березня 2008-го. Його підрозділ саме охороняв згадане вище приміщення суду, коли туди ввірвались озброєні серби. Вказівки відстрілюватись до останнього патрона не було, й охоронці відійшли. Згодом керівництво миротворців-поліцейських прийняло рішення очистити приміщення – і Сидорчук із товаришами відбили його у складі штурмової групи. Нападників обеззброїли і затримали, хотіли доставити у столицю Косово Пріштіну, але біля суду зібрався натовп сербів кількістю до двох тисяч осіб, які спершу кидали у вікна пляшки з горючою сумішшю, каміння та металеві предмети, а потім відкрили вогонь газовими гранатами. Один миротворець із Тернополя загинув, 22 чоловіка було поранено. Тільки після того як на місце подій прибули війська КейФОР, українці-поліцейські від'їхали на базу, розташовану в місті Ґніляни. Доводилося брати участь і в багатьох інших операціях – зокрема захищати житло албанців від спроб підпалу. Вдавалося це не завжди: іноді сили озброєних сербів переважали настільки, що поліцейські мусили відходити. Однозначно добре до миротворців ставились ті місцеві жителі, які працювали на базі місії ООН кухарями та прибиральниками; вони вже й мовою приїжджих оволоділи. Саме професійні прибиральники наводили чистоту в помешканнях поліцейських з України. До їхніх послуг були душ, сауна, спортзал із великим набором тренажерів. Між підрозділами миротворців з різних країн проводилися змагання з футболу та волейболу, в яких українці посідали другі або треті місця. Годували поліцейських добре, в меню найчастіше були кури гриль, риба, картопляне пюре, квасоля, рис, вдосталь фруктів та овочів, соків; бракувало хіба що таких звичних для нашого брата гречки, сала і чорного хліба. Клімат у Косово дуже спекотний. Зима коротка, хоча й бували морози до -10 за Цельсієм, а от спека влітку могла сягнути 50-ти градусів. Саме про це йдеться в заголовку до цієї статті: в переносному значенні слова "жарко" було під час бойових операцій, а в прямому – коли дуже високо піднімався стовпчик термометра. У надто спекотну погоду миротворці намагалися не виходити на вулицю, а у приміщеннях були кондиціонери. Де в кого від таких умов підвищувався кров'яний тиск, але з часом усі звикли і до спеки, і до гористої місцевості – ніхто не виявив бажання достроково поїхати додому. Андрій Сидорчук був би аж ніяк не проти залишитися на базі у Ґнілянах надовше, проте у грудні 2008-го миротворцям сказали, що їхня місія закінчена, і всіх відправили додому. На той час Республіка Косово вже стала суверенною державою. Світове співтовариство вирішило, що в подальшому перебуванні контингенту ООН у регіоні потреби немає. Коли миротворець повернувся на рідну Волинь, йому одразу запропонували офіцерську посаду в РМОП "Беркут", а невдовзі після того як перевівся на неї – присвоїли звання молодшого лейтенанта міліції. Нині Андрій Сидорчук не лише проводить заняття з особовим складом, а й бере участь у затриманнях злочинців та інших завданнях, які ставляться перед "беркутятами". Паралельно зі службою здобуває вищу освіту в інституті фізичної культури ВНУ ім.Лесі Українки, який закінчує в цьому році. Кандидат у майстри спорту з рукопашного бою і самбо, чемпіон області. За участь у бойових діях на території інших держав Сидорчук Андрій Володимирович нагороджений медаллю ООН, відзнакою МВС "За відзнаку в службі", заохочений почесними грамотами та грошовими преміями. Андрій АНАТОЛЬСЬКИЙ, газета "Резонанс" Фото з особистого архіву Андрія Сидорчука
