Колишній спортсмен, рятівник дівочих сердець та просто відмінний дільничний
Юлія СІЛІЧ, ВЗГ УМВС України у Волинській областіПрофесія дільничного інспектора міліції почесна і відповідальна. Дільничний постійно стоїть на сторожі Закону та правопорядку, дарує людям справедливість, спокій, упевненість у завтрашньому дні. Він є "обличчям" колективу органів внутрішніх справ. Адже саме результати його роботи впливають на оцінку діяльності всієї міліції. Цей тернистий шлях обирають найбільш стійкі та вірні своєму покликанню люди.
Старший дільничний інспектор Луцького МВ УМВС України у Волинській області майор міліції Степан Свинарчук вже понад три роки обслуговує одну із найскладніших дільниць міста – Привокзальний район, де проживають близько тридцяти п'яти тисяч людей.
Степан Михайлович народився на Тернопільщині. В дитинстві захоплювався спортом та в майбутньому мріяв стати футболістом, як і більшість хлопчаків. Але вже у третьому класі початкової школи зажадав пов’язати своє життя з правоохоронною діяльністю. Адже взірцем для молодого хлопчини став ніхто інший, як полковник міліції Лебідь Михайло Адамович, який тоді обіймав посаду першого заступника начальника Управління – начальника УБОЗ УМВС України у Волинській області.
– Михайло Адамович родом із того ж села, що і моя сім’я. Мої батьки підтримували гарні стосунки з ним. Я, будучи малим хлопцем, завжди пишався його роботою, інколи навіть по-доброму заздрив. Із задоволенням слухав історії про роботу міліціонерів, уявляв себе на місці того чи іншого правоохоронця. А одного дня прийшов до батьків та гордо і впевнено сказав: "Хочу бути як дядько Михайло… міліціонером!". На сімейній нараді батьки схвалили мій вибір, – розповідає Степан Михайлович.
Після закінчення школи Степан пішов до армії в прикордонні війська. Служив у Криму – на Форосі, вів охорону високопоставлених осіб держави.
– А вже з жовтня 2001 року почав працювати у волинській міліції. Спочатку обіймав посаду дільничного інспектора міліції ДПМ №1, що по проспекту Відродження, а згодом мене перевели на посаду старшого дільничного ДПМ №6, де працюю і до сих пір.
– Степане Михайловичу, що саме привабило вас у професії міліціонера?
– У представників цієї професії – особлива місія. Вони забезпечують законність і правопорядок, захищають права громадян. Служба міліціонера складна і небезпечна; як і ратна праця воїна, вона потребує мужності та наполегливості. Я ж ніколи не обирав для себе легких стежин у житті. Тому і вирішив служити народу України.
– А чому саме роботу дільничного інспектора міліції Ви для себе обрали?
– Дільничні інспектори – це передовий загін правоохоронців, найбільш наближений до населення. Це повсякденна робота з людьми, адже вони звертаються до нас не тільки за допомогою, а й за доброю порадою. Я ж не можу сидіти у кабінеті і перебирати папірці – не для мене така робота. А от перебуваючи на посаді дільничного – відчуваю себе "як риба у воді".
– Які особливості вашої дільниці? Чи виникають проблеми в обслуговуванні?
– Територію обслуговування ДПС №6 складають сім дільниць. Контингент різноманітний – це і люди пенсійного віку, пенсіонери, теперішні і колишні військовослужбовці, оскільки неподалік знаходиться авіаційна військова частина та військове містечко. Серед них та їхніх рідних, дітей достатня кількість осіб, які зловживають алкоголем, тому проблем, як-то кажуть, вистачає. На території дільниці знаходяться вокзал та поряд "Варшавський ринок", що додає складності у нашій роботі. Адже практично щодня тут спостерігається великий наплив людей – особливо іногородніх.
Раніше у цьому районі процвітала наркоманія, але ми зі свого боку активно боролися з цим явищем. Затримували, документували факти зберігання наркотичних речовин. Наразі систематично проводимо профілактичну роботу серед такої категорії населення.
Не залишаються і поза увагою літні люди, щодо яких часто здійснюють шахрайства та крадіжки.
Серйозним питанням залишається вулична торгівля поблизу вокзалу. Приїжджі, найчастіше – старші люди з-під прилавків, а часом навіть і на тротуарі "підторговують" домашніми продуктами, що в більшості випадків не відповідають санітарним нормам. А все це, в першу чергу, повсякденна робота дільничного, яка потребує неабияких зусиль та витримки.
– Які резонансні випадки траплялися за час вашої служби на посаді дільничного інспектора міліції?
– Цікавих випадків у роботі дільничного дійсно не бракує. Адже люди, з якими стикаєшся, різноманітні і до кожного потрібно знайти свій підхід. Пам’ятаю, у 2004 році робили відпрацювання району по затриманню особливо небезпечного злочинця. 33-річний місцевий житель Віктор Б., за спиною якого ряд квартирних крадіжок, грабежів та шахрайств, був у великій немилості правоохоронців. Довгий час ми намагалися затримати зловмисника, але все дарма. На наступний день після святкування нашого професійного свята – дня дільничного інспектора міліції – я зі своїми колегами вирішив зробити засідку біля будинку злочинця. І знаєте – не помилився. Дільничний деякою мірою повинен бути і психологом, на два кроки вперед розрахувати дії зловмисника. Отак і сталося того разу: я був упевнений, що Віктор того дня навідається додому, бо думатиме, що після святкування нашого свята ми не станемо його шукати. Та помилився… Я, зайшовши до квартири Віктора, спочатку не помітив нічого підозрілого. Дружина повідомила, що він до сих пір не з’являвся і з нею особисто на контакт не виходив. В якусь секунду я вже був розчарувався – невже шосте чуття мене підвело? В останню хвилину я ще раз вирішив заглянути до спальні. І там побачив досить кумедну і в той час цікаву картину – подушки, які у декілька шарів стояли на ліжку, ворушились. Таке враження, що "дихають". Отут ми і затримали "невловимого месника".
Не менш резонансний випадок, що трапився на території нашої дільниці, – це вбивство двох 21-річних дівчат, яких задушив 35-літній рецидивіст-грабіжник із Дніпропетровської області. І якби не допомога 21-річного лучанина Віталія Вороб’я, який самотужки затримав убивцю, хто зна, скільки ще невинних людей могло постраждати від його рук.
Багато цікавих моментів і стосовно військовослужбовців. Непоодинокі випадки розбитих сердець молодих дівчат "лікують", як не дивно, у нас – на дільниці. Пам’ятаю, останній з них був досить оригінальним. До нас із заявою про зґвалтування звернулася молода дівчина. Буцімто солдат строкової служби (військова частина знаходиться на території обслуговування дільниці) поглумився над нею. Як потім з’ясувалось, це всього-на-всього нерозділене кохання. Дівчина вирішила такими діями помститися своєму коханому.
– Степане Михайловичу, як сім’я ставиться до вашої роботи? Чи не виникає конфліктів з цієї причини?
– В сім’ї у нас із цього приводу повна гармонія. Моя дружина раніше працювала теж у структурі МВС – спочатку в дозвільній системі, згодом у паспортному столі на посаді вільнонайманої. Тож тонкощі правоохоронної роботи знає досконало. Тим більше, що сама виховувалась у сім’ї військовослужбовців. Нерідко повертаюся з роботи після опівночі, а вона не спить – чекає мене. І це дуже приємно, коли ти приходиш зі служби, а тебе з нетерпінням чекають. Тоді мимоволі відчуваєш себе щасливою людиною – робота до душі, хороша сім’я, яка завжди підтримає та допоможе у скрутну хвилину. Що ще потрібно для душевного спокою?
– Якими якостями, на вашу думку, повинен володіти дільничний?
– Дільничний інспектор у системі міліції є однією з ключових фігур, на якій лежить весь спектр функцій, котрі виконує міліція: це і розкриття злочинів, і припинення адміністративних правопорушень, і профілактична робота, розгляд заяв і повідомлень громадян та багато іншого. Тому людина, яка виконує таку роботу, повинна в першу чергу бути відповідальною, стриманою та наполегливою; вміти зберігати стійкість духу, виявляти притаманну мужність та невідкладно приймати рішення.
Розмову з моїм співрозмовником перервав стук у двері: "Степане Михайловичу, я до вас за допомогою". На порозі стояла літня жінка, яка з проблемою прийшла до свого дільничного, наче до лікаря, з надією про допомогу.
До речі, днями Степан Михайлович нагороджений правами Міністра внутрішніх справ України та отримав чергове спеціальне звання – майор міліції.
