За упокій загиблих міліціонерів молились у Старому Чорторийську
Остап АНАТОЛЬСЬКИЙ, газета "Резонанс"21 серпня на Волині вшанували пам’ять загиблих працівників міліції. Їхніх дружин, дітей, батьків було запрошено до УМВС України в області, а продовжило скорботні заходи паломництво до Старо-Чорторийського Хресто-Воздвиженського монастиря. За словами священнослужителів, цього дня для міліціонерів, які відійшли у вічність, відбулась урочиста частина.
В області проживає 46 сімей загиблих працівників органів внутрішніх справ, у яких виховуються 23 неповнолітні дитини. Волинська міліція шанує і пам’ятає поіменно всіх співробітників, чию службу народу України обірвав напад озброєного злочинця, ДТП або інший трагічний випадок. Тим більше, як сказав голова обласної профспілки атестованих працівників ОВС України Володимир Буравський, "пам’ять – цінний скарб, дарований людині".
Загиблих ушанували хвилиною мовчання. До Стели пам’яті, що у приміщенні Управління МВС, співробітники РМОП "Беркут" поставили корзину квітів.
– Ми пам’ятаємо про мужність та самовідданість оперативних уповноважених та слідчих, що стали на заваді злочинним намірам, пам’ятаємо міліціонерів патрульно-постової служби, які боронили громадян від знахабнілої вуличної злочинності, працівників Державної автоінспекції, які загинули безпосередньо на дорогах. Люди в погонах завжди готові до двобою із кримінальним світом. Наражаючись на небезпеку, саме вони гинуть від ножа, від куль, намагаючись затримати озброєного зловмисника чи зупинити п’яного водія, рятуючи людей в екстремальних ситуаціях. Для мужніх смерті немає – їхні зірки сяятимуть вічно у нашій пам’яті, у наших серцях. Ми низько вклоняємося перед подвигом загиблих правоохоронців і щиро прагнемо, щоб список гірких втрат ніколи більше не поповнювався, а в очах матерів, дружин і дітей працівників міліції з’являлися лише сльози радості, – з такими словами звернувся до родичів загиблих та всіх присутніх на вшануванні начальник УМВС України у Волинській області генерал-лейтенант міліції В’ячеслав Ходирєв.
В’ячеслав Анатолійович також зазначив, що особисто знав людей, пам’ять яких нині вшановує міліція, побажав, щоб у кожної людини в душі був світлий храм, і запросив приходити до свого кабінету в будь-який час, запевнивши, що будь-яку проблему можна вирішити і що керівництво Управління зробить для сімей загиблих працівників ОВС усе можливе.
Перед присутніми також виступила мати загиблого працівника міліції Людмила Махновець. Сім’ї, які втратили сина, чоловіка, брата, батька, отримали матеріальну допомогу.
З Управління МВС рідні загиблих правоохоронців вирушили в паломницьку поїздку до Старо-Чорторийського Хресто-Воздвиженського чоловічого монастиря, за доброю традицією організовану Волинською обласною профспілковою організацією атестованих працівників ОВС України (нагадаємо, раніше сім’ї загиблих міліціонерів побували в Корецькому, Зимненському та Низкиничівському монастирях, у заповіднику Берестечківської битви – авт.). Там у стародавньому соборі Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста Господнього відбувся молебень за упокій душ співробітників міліції, які відійшли у вічність. У богослужінні взяв участь настоятель Свято-Георгіївської церкви, збудованої на честь загиблих працівників органів внутрішніх справ на території УМВС України у Волинській області, протоієрей Олександр Мазурак.
Варто нагадати нашим читачам слова о. Олександра, що у Бога немає мертвих, а молитва за людей, котрі покинули цей світ, звершується в церкві завжди, і саме в цій молитві ми єднаємося з ними так, як не можемо поєднатися в жоден інший спосіб (через спогади, фотографії тощо). А в Хресто-Воздвиженському соборі до батьків, дружин, дітей працівників міліції, які відійшли у вічність, із мудрими словами проповіді звернувся настоятель монастиря архімандрит Володимир. Святий отець зокрема сказав, що всі ми колись зустрінемось із рідними та дорогими нам людьми, спочилими в Господі, але щоб ця зустріч була радісною і щасливою, слід вірувати в Бога і намагатися не грішити: гріх – це смерть, тому лише ті, хто його уникає, можуть наслідувати Царство Небесне.
Настоятель також розповів паломникам про історію монастиря і взагалі монашества.
– Кожне місце має свій дух – чи то вокзал, чи м’ясний цех, чи банк... А тут – одразу відчувається благодать Божа. Цей світ стоїть, поки в ньому є люди, які моляться. До монастирів люди спершу втікали від гонінь на християн. А потім почали йти, щоб віддалитися від суєти, усамітнитися: слово "монах" походить від "моно", тобто "один"... – сказав отець Володимир.
Першу святу обитель на цій землі – Троїцький монастир – збудували православні князі Чорторийські. А В 1639 році польський воєвода Андрій Лещинський заснував тут католицький монастир домініканців і збудував дерев’яний костел. У середині XVIII століття на його місці постав храм із каменю у стилі барокко. Після польського повстання 1831 року монастир було закрито, а костел віддано православній громаді.
Собор постраждав під час Першої світової війни, коли через ці місця проходила лінія фронту. А в 60-х роках минулого століття, під час хрущовських гонінь на Церкву, парафіян змусили перейти у дерев’яний Свято-Успенський храм, собор же – забрали і перетворили на зерносклад. З 1985 року він понад десятиліття стояв пусткою, руйнувався, і яких тільки неподобств (п’янки-гулянки та багато чого гіршого) не витворяли в його стінах безбожники.
Наприкінці 1997-го Хресто-Воздвиженський собор в аварійному стані, без куполів і покрівлі передали громаді новоствореного чоловічого монастиря. З Божою поміччю, щодня працюючи як бджілки, монахи та послушники вичистили його від сміття і відреставрували. А ще звели монастирську огорожу і надбрамну Свято-Троїцьку церкву. Нині на території обителі будується трапезна й невеличкий готель для паломників.
Після екскурсії монастирем був обід, як годиться, з пісних страв; ясна річ, почастували всіх і запашним медом із власної пасіки. Під час трапези протоієрей Олександр Мазурак устиг розповісти про значення посту для душі і його користь для тілесного здоров’я.
А подякувавши від імені паломників отцю настоятелю архімандриту Володимиру со братією, о. Олександр принагідно зауважив, що цього дня для працівників міліції, які відійшли у вічність і за яких молилися віряни, на небесах була своя урочиста частина.
Ще раз – вічна пам’ять цим людям, котрі завжди залишаються з нами. І приєднуємося до побажань, щоб скорботний список загиблих міліціонерів залишався без змін: хай усі захисники правопорядку, життя та безпеки волинян і гостей нашого краю щодня повертаються додому зі служби живими-здоровими.
