Юрій СОСНИЦЬКИЙ25 березня за старим стилем, себто 7 квітня, радісний дзвін возвіщає прихід дивовижного весняного свята - Благовіщення Пресвятої Богородиці.
Цього дня людство чекало понад п'ять тисяч літ. У божественних та пророчих книгах ішлося про пришестя у світ Спасителя. І довгожданний час настав. Здійснилося це в березні, в той же самий час, коли здійснилось і творіння світу. Волею небес блага вість про народження Сина Божого прийшла не до вченої знаті, а до скромного містечка Назарет, у бідний дім теслі Іосифа. Цьому достойному чоловікові священники доручили по-вітцівськи оберігати виховану в храмі Діву Марію, яка дала обітницю зберегти незайманість. Обоє вони належали до збіднілого царственного роду.
За переказом, одного разу Марія міркувала про передбачення стародавнього пророка Ісаї, що Спаситель має чудесним чином народитися від Непорочної Діви, що не знала мужа. Наче у відповідь на думки Пресвятої Діви, перед нею постав Архангел Гавриїл і мовив: "Радуйся, благодатна! Господь з тобою! Благословенна ти поміж жонами!" Це була вість про здійснення найбільшого таїнства поєднання двох єств - Божеського і людського - в одній особі Боголюдини.
Втілення Сина Божого, з одного боку, діло Божої любові - хресної, лагідної, спасаючої - і Божої сили; і разом з цим втілення Сина Божого є ділом людської свободи. Святитель Григорій Палама стверджує, що Втілення було б так само неможливе без вільної людської згоди Божої Матері, як воно було б неможливе без творчої волі Божої. І в цей день Благовіщення ми в Божій Матері бачимо Діву, Котра всім серцем, всім розумом, усією душею зуміла довіритися Богові до кінця.
Ми вловлюємо різницю між хиткою - хоч і глибокою - вірою Захарії, батька Предтечі, і вірою Божої Матері. Захарії також дано звістку, що його дружина народить сина - природним шляхом, незважаючи на її літній вік. Відповідь Захарії на цю вість Божу - як же це можливо? цього не може статися! Чим Ти це можеш довести? Яке запевнення Ти мені можеш дати?.. Божа Мати ставить питання тільки так: Як це може статися зі мною, коли мужа не знаю? І на відповідь, що це буде, Пресвята Діва відповідає словами цілковитого віддання Себе в руки Божі: "Се, Раба Господня; буди Мне по глаголу твоему"...
Слово "раба" в теперішньому нашому вжитку означає підневільність. У старослов'янській же мові рабом себе називав той, хто своє життя, свою волю за власним вибором, добровільно віддав іншому. І Діва Марія дійсно віддала Богові Своє життя, Свою волю, Свою долю, прийнявши вірою - тобто незбагненною довірою - вість про те, що буде Матір'ю втіленого Сина Божого.
Отже, в Божій Матері ми знаходимо дивовижну здатність довіритися Богу до кінця, - але здатність ця не є природною, даною людині від народження: таку віру можливо в собі викувати подвигом любові до Бога. Подвигом, бо отці кажуть: пролий кров, і приймеш дух... Один із західних письменників зауважує, що Втілення стало можливим, коли знайшлася Діва ізраїльська, Котра всією мислію, всім серцем, усім життям Своїм змогла промовити Ім'я Господнє так, що Воно стало плоттю в Ній.
Зовсім юна Дівчина в маленькому Назареті змінила долю світу. Вона вмістила в Себе невмістимого Бога, народила Христа, тому Вона - Богородиця, милосердна Заступниця, Та, котру величають небесні воїнства, Та, що позбавляє нас скорботи і подає незліченні щедроти, Та, що була початком спасіння нашого. Пресвята Богородиця стала просителькою за нас перед Богом, стала воістину нашою Матінкою, Котра охороняє і підтримує нас від народження до самої смерті тілесної, а Її благодатна поміч ізливається на нас за молитвами біля Її чудотворних ікон.
